Вісник Астрономічної школи, 2011, том 7, № 1, с. 28–33

https://doi.org/10.18372/2411-6602.07.1028
Завантажити PDF
УДК 523.9+523.4

Від пульсацій Сонця до хвильової природи структуризації планетної системи

Скульський М.Ю.

Національний університет “Львівська політехніка”

Реферат

Розгляд впорядкованості планетних відстаней у Сонячній системі ініційований пульсаціями Сонця із періодом P0 = 160 хвилин, оскільки виявилось [1], що кінематику планетної системи можна визначати «просторовим масштабом» L0 = c P0 = 19.24 а.о. (c – швидкість світла) на основі впорядкування довжин орбіт внутрішніх планет 2πa = L0/n та пересіків орбіт зовнішніх планет 2a = n L0 (a – велика піввісь орбіти, n – малі числа). Ці закономірності не були обгрунтовані певним фізичним механізмом. Одначе, перетворивши їх у хвильову форму запису із хвилею λ = L0 = cP0, можна показати, що в основі структуризації Сонячної системи могло лежати явище, споріднене явищу стоячих хвиль із довжиною λsw = λ/2. Дійсно, вираз a = nλ/2 розташовує зовнішні планети на відстанях від Сонця, кратних половині хвилі λ/2 (Сатурн – λ/2, Уран – 2λ/2, Нептун – 3λ/2), а Юпітер – чверті λ/4 цієї хвилі. Це справедливо для основних транснептунових тіл, включаючи сімейства комет. Закономірність для внутрішніх планет трансформується до виразу 2πa = mλsw1, в якому λsw1=(1/12)λsw і числами m = 3, 6, 8, 12 квантуються довжини орбіт планет від Меркурія до Марса. Ці результати узгоджені для обох груп планет і їх можна вважати емпіричними. Але маються певні труднощі в їх інтерпретації як в гіпотезі електромагнітного, так і гравітаційного походження.

Ключові слова: периоды колебаний Солнца; космогония; структуризация планетной системы

Перелік посилань

  1. Котов В.А. // Изв. Крым. Астрофиз. Обсерв. – 2009. – 105. – С.173.
  2. Bode J.E. Anleitung zur Kenntniss des gestirnten Himmels. – Leipzig, 1772. – P.462.
  3. Ньето М.М. Закон Тициуса–Боде. – М.: Мир, 1976. – 192 c.
  4. Flores-Gutierrez J.D., Garsia-Guerra C. // Rev. Mex. Astron. Astrophys. – 2011. – 47. – P. 173.
  5. Lovis C., Segransan D., Mayor M., et al. // Astron. Astrophys. Man. – N HD10180, 2010.
  6. Котов В.А., Кучми С. // Изв. Крым. Астрофиз. Обсерв. – 1985. – 72, С. 199.
  7. Kozlov V.A. // Вісник Астрономічної школи. – 2009. – 6, № 1–2. – С. 163. https://doi.org/10.18372/2411-6602.06.2163
  8. Appourchaux T., Belkacem K., Broomhall A., et al. // Astron. Astrophys. Review. – 2010. – 18. – P.197.
  9. Sokolov V.V. // Astrophys. Space Sci. – 1992. – 191. – P. 231.
  10. Sokolov V.V., Zharykov // Astrophys. Space Sci. – 1993. – 201. – P. 303. https://doi.org/10.1007/bf00627203

Завантажити PDF